Найдешевше — внести безводний аміак восени, та для того, щоб застосування будь-якого елементу живлення було ефективним, його слід давати тоді, коли він потрібен культурі.
«Головна мета будь-якого обробітку — розмістити ресурс там, де знаходиться коренева система. За період вегетації азот може переміститись максимум на 15-20 см. Це значить, що внісши азотні добрива на глибину кореневої системи, де він не буде денітрифікуватись, ви значно збільшите їхню ефективність. І навпаки, розкидавши навіть найдорожчі добрива після оранки, ви зосередите основну масу елементів живлення на поверхні. Й уже наприкінці травня рослина не зможе використати цей ресурс. Спосіб внесення дуже важливий», — зазначає Володимир Махота.
«Коли ми суцільною нормою розкидаємо добрива, ми підвищуємо рівень амонійного й нітратного азоту в усьому ґрунті — пригнічуємо природну азотфіксацію, фактично переводячи азотфіксаторів у розряд споживачів азоту, — наголошує керівник відділу агрономічного супроводу проєкту FreeFARM Олег Пелипенко. — При локальному внесенні це відбувається тільки в зоні внесення добрив, а на решті площі створюються комфортні умови для азотфіксації».
«Й за відсутності пожнивних решток цей азот викликає мінералізацію та вигорання гумусу. Це одна з причин, чому в Україні значно скоротилися його запаси», — зазначає Олег Пелипенко.